У Євангеліях та Книзі Діянь регулярно згадується Синедріон — орган, що протистояв Ісусу та апостолам. Функціонуючи як верховний суд та релігійна рада, Синедріон був найавторитетнішою юдейською інституцією в Юдеї. Як він був влаштований і чому відіграв ключову роль у суді над Христом?
Структура та склад Ради
Назва «Синедріон» походить від грецького слова synedrion («збрання»). Великий Синедріон у Єрусалимі складався з 71 члена за зразком 70 старійшин, призначених Мойсеєм (Числа 11:16), та первосвященика.
До ради входили три групи:
- Первосвященики та аристократи: переважно Садукеї, що контролювали статки Храму та зв'язки з Римом.
- Книжники та знавці Закону: здебільшого Фарисеї, які мали вплив серед народу через знання Тори.
- Старійшини: представники заможних родин Юдеї.
Повноваження під римським пануванням
Рим надавав релігійну автономію підкореним народам. Синедріон мав юрисдикцію над релігійними питаннями, цивільними суперечками та злочинами серед юдеїв. Вони мали власну храмову варту.
Однак Рим залишав за собою право смертної кари (ius gladii). Синедріон міг засудити за богохульство, але не міг стратити без санкції римського прокуратора. Саме тому Ісуса привели до Понтія Пилата.
Суд над Ісусом: Порушення процедур
Євангельські розповіді про суд над Ісусом у Синедріоні містять процесуальні порушення юдейського права:
- Нічний суд: суди у справах про смертну кару заборонялося проводити вночі або напередодні свят.
- Одностайний вирок: за юдейським законом, якщо всі члени ради одностайно голосували за страту без захисту, вирок вважався недійсним через підозру в змові.
- Місце проведення: офіційні суди мали відбуватися в Храмі, а не в будинку первосвященика (Каяфи).
Синедріон у Книзі Діянь
Після воскресіння Синедріон допитував Петра, Івана та Павла. Шанований фарисей Гамалиїл порадив раді не чіпати апостолів: якщо це від людей — воно впаде, а якщо від Бога — ви не зможете його зупинити (Діяння 5:34-39).
Синедріон діяв до зруйнування Єрусалима римянами у 70 році н.е., після чого перемістився до Явне.